Незламний дух Українки : до 144 – ї річниці з дня народження видатної поетеси

25 лютого – день народження Лесі Українки (1871-1913), української поетеси, перекладачки, громадської діячки. 60Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в містечку Новограді-Волинському. Батько письменниці, Петро Косач, був освіченою прогресивною людиною, членом Старої Громади, близьким товаришем Михайла Драгоманова. Мати, Ольга Косач, — відома в українській літературі письменниця під псевдонімом Олена Пчілка. Дівчинка виховувалася в культурному українському середовищі, де завжди панував дух національних традицій, піднесеного волелюбства, прагнення знань, вшанування передового суспільного досвіду. Змалечку, вражена тяжкою недугою, туберкульозом кісток, дівчина змушена була подовгу лежати прикутою до ліжка. І саме хвороба, і лікування її завдавали нестерпних мук, але мужня дівчинка терпляче зносила страждання. У перерві між нападами болю Леся вчилася, самотужки освоюючи нові й нові предмети. Програму їй складали батьки. Не довіряючи офіційній шкільній, вони розробили свою методику: самі добирали літературу, самі визначали обсяги необхідних знань з тієї чи іншої дисципліни. Іноземних мов Лесю навчили спеціально запрошені для цього вчителі. Це дало змогу їй вільно опанувати французьку, німецьку, англійську мови, не кажучи вже про російську та польську. Окрім того, вона добре знала грецьку, латинську, болгарську, італійську, іспанську, грузинську та інші. Маючи за плечима ці знання, геніальна поетеса могла знайомитися з найпередовішими досягненнями світової думки і долучатися до них. Писати дівчина почала ще й не досягнувши десятирічного віку. Вірш «Надія» позначено 1880 роком, а вже через декілька років поетичні публікації, підписані промовистим псевдонімом Леся Українка, почали з’являтися в пресі регулярно. У своїй другій збірці «Думи і мрії», виданій у Львові 1899 року, Леся Українка вмістила дві поеми: «Роберт Брюс, король шотландський» і «Давня казка», які своєю тематичною й ідейною спрямованістю становили певний етап не лише у творчості поетеси. Питання, пов’язані з соціальним та національним визволенням народу, піднімалися з особливою виразністю та гостротою. Леся Українка взагалі відзначалася прихильністю до тем, пов’язаних з давньою історією, з далекими середньовічними часами. Це дозволило їй з більшою волею говорити про речі, які суворо контролювалися цензурою. Хоча де б і в яких умовах не відбувалися події, зображені в її творах, стосувалися вони виключно сучасності. Новоград-Волинський, Луцьк, Ковель, село Колодяжне, в якому з 1882 року стала постійно мешкати сім’я Косачів, — це ті місця, де минали, можливо, найкращі роки життя юної поетеси. Ці місця дали їй найосновніше — відчуття батьківщини, народу, його традицій і віри. Все життя, як дорогоцінний скарб, збирала Леся твори народної поезії. Тут вона згодом стала вірним творчим побратимом своєму чоловікові — Клименту Васильовичу Квітці, талановитому музикознавцю. У 1894 році родина поетеси поселяється в Києві. Серед людей, з якими Леся Українка постійно спілкується, — Микола Лисенко, Михайло Старицький, інші видатні представники української інтелігенції. Добрі взаємини склалися і підтримувалися з Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським. У 1899 році поетеса вперше зустрічається з Ольгою Кобилянською, дружба з якою матиме благотворний вплив на творчість обох письменниць. Особливого, життєдайного значення для життя та творчості Лесі Українки набуло спілкування з Сергієм Мержинським, з яким вона познайомилася в Криму під час чергового лікування. Поетеса переймається соціал-демократичними ідеями, що й призвело до її арешту в січні 1907 року. Починаючи з 1903 року, коли здоров’я Лесі Українки погіршилося, вона майже постійно живе в Грузії. Саме хвороба була причиною того, що поетесі доводилося постійно їздити з надією віднайти те чудодійне місце чи ліки, які позбавили б її від щоденних фізичних тортур. Лікувалася вона в Болгарії, Італії, Єгипті. Спілкування з людьми, представниками різних націй і народностей, пізнання культур інших народів, з одного боку, розширювало знання, а з іншого — давало тверде переконання про самобутність і велич вітчизняної духовної спадщини. Все життя Лесі Українки — свідоме служіння ідеї братерства. Перекладацька діяльність, популяризація серед українства досягнень світової думки і відкриття України іншим народам — взірцевий приклад подвижництва митця. Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року в курортному грузинському містечку Сурамі. Згодом прах великої дочки українського народу було перевезено до Києва і перепоховано на Байковому кладовищі.
Творчість Лесі Українки — нове пафосне слово не тільки в українській, але й у світовій літературі. Життя поетеси — це легендарний подвиг мужньої і мудрої людини, ніжної й нескореної жінки, геніального митця і борця, рівноцінну постать якій важко знайти навіть на планетарних художніх теренах. Якщо її великі попередники Тарас Шевченко та Іван Франко тільки відкривали світові Україну, то Леся Українка вже доносила до свідомості найширшого загалу суспільні й естетичні ідеали нації, прославляла творців її матеріальних і духовних цінностей, відкривала основні рушійні сили історичного поступу. Як 60.3справжній, істинний виразник народних інтересів, вона жила не тільки животрепетними проблемами сьогодення, але й передчуттям майбутніх суспільних катаклізмів. Початок ХХ століття для імперії означився тривалим 1905 роком, що витягнувся моральним терором і жорстоким ставленням аж до початку першої світової війни. На цей час припадають і останні мученицькі роки життя Лесі Українки. Саме тепер, страждаючи від невиліковної недуги, побиваючись від матеріальних нестатків, у постійних роз’їздах і лікуваннях, за неповні 12 літ поетеса написала близько двадцяти драматичних поем — поетичний огром, який важко виміряти звичайними методами. Це апофеоз поетичної думки найвищого емоційного гатунку. Здається, через слово поета шукали і знаходили вихід біль і трагедія народу, його муки і сподівання, його віра, прагнення й ідеали. Слово, насичене думкою й почуттям, мовби стало єднальною точкою перетину часу й свідомості. Свого часу Гегель зазначав, що «мова — це єдиний елемент, гідний передавати дух». Леся Українка своєю творчістю, особливо ж останнього періоду, сповна підтвердила це визначення. Вона з надзвичайною чіткістю і чуйністю діагностувала суспільство, відкриваючи з разючою правдивістю істинну природу речей. Останнє десятиріччя життя Лесі Українки, доба її «титанічного ходу по верхогір’ях» вивершується драмами «Блакитна троянда», «Руфін і Прісцілла», «Лісова пісня», «Осіння казка», «Камінний господар», «Бояриня», «Адвокат Мартіан», «Кассандра», драматичними поемами «Вавилонський полон», «Оргія», «На руїнах», «Магомет та Айша», «Йоанна, жінка Хусова», діалогами «Три хвилини», «На полі крові», «У катакомбах» та ін.

Видатний вчений Френсіс Гальтон

34292630416 лютого 1822 року, 193 роки тому, народився Френсіс Гальтон, англійський дослідник, творець перших тестів інтелекту. Цікаво те, що по родовій лінії одного з своїх дідів він був двоюрідним братом знаменитого Чарльза Дарвіна. Цей дослідник (народився у м. Бірмінгемі) був дуже допитливою людиною і досяг вагомих для свого часу результатів у багатьох науках (антропології, географії, математиці, метеорології). Його вважають засновником диференціальної психології та психометрики.
Гальтон був наймолодшою дев’ятою дитиною у своїй родині. У два роки він знав алфавіт, у три – вже читав, писав, вивчав мови, а в шість – прочитав усю класичну англійську літературу. Він був справжнім вундеркіндом, проглянувши двічі сторінку творів Шекспіра, декламував її напам’ять.
Гальтона дуже яскраво характеризує такий вчинок. Зацікавившись дією ліків, він приймав маленькі дози різних препаратів у алфавітному порядку і все ж зупинився на С, оскільки зрозумів, що може зашкодити собі.
Френсіс Гальтон був людиною з надзвичайно високим інтелектом. Автори “Історії психології” вважають, що опосередковано можна дійти висновку, що коефіцієнт інтелекту вченого дорівнював приблизно 200 (Д. Шульц, С. Шульц, 1998). Кумиром для Гальтона був Ісаак Ньютон; бюст знаменитого фізика прикрашав його кабінет.
У царині психології Френсіс Гальтон почав свою дослідницьку роботу з проблеми індивідуальних відмінностей у 1869 р. Розгорнувши свої психологічні дослідження, Е. Вебер, Г. Фехнер та Г. Гельмгольц здійснювали певні спроби дослідити цю проблему, а В. Вундт та Е. Тітченер не вважали за необхідне брати до уваги індивідуальні відмінності. В процесі своїх мандрів, спостережень Гальтон зацікавився проблемою спадковості та виникненням індивідуальних відмінностей. 1869 р. він опублікував книгу “Спадковий геній”, у якій проаналізував біографічні дані відомих учених і лікарів. У цій праці дослідник уперше показав, яким чином статистичні методи можуть використовуватись у вивченні індивідуальної обдарованості. Він обґрунтував новий метод наукового психологічного дослідження – метод близнюків. Гальтон стверджував, що в талановитих родинах геніальні діти народжуються значно частіше, тож це зумовлено спадковістю, а не впливом зовнішніх умов. Він доводив, що у видатних людей із більшою ймовірністю народяться видатні сини, а народження генія у звичайній родині малоймовірно. Наприклад, за його даними, із 4 тисяч дітей видатних батьків 977 чоловіків стали згодом знаменитими. Коли ж група дітей обиралась випадковим чином, то обдарованих дітей налічувалось тільки 332. Більше ніж половина охоплених цим дослідженням відомих людей мали одного або більше видатних родичів.
Гальтон написав із проблеми спадковості понад 30 праць. Учений стверджував, що успадковуються такі риси, як схильність бути п’яницею, пристрасть до мандрів, хвороби, тривалість життя, навіть мораль і релігія. Гальтон висловив думку про можливість створення науки “євгеніки” (увів у обіг цей термін, що в перекладі з грецької означає “наука про народження блага”). На його думку, така наука мала б сприяти народженню “якісних” осіб і протидіяла народженню “неякісних”. Він вважав, що необхідна суспільна увага до підтримання інтелектуального рівня через продовження роду. Учений міркував досить
прямолінійно: якби обрати із загальної маси талановитих людей і поєднати їх шлюбом, то це сприяло б створенню нової високообдарованої людської раси. Гальтона захоплювала ідея селекційної роботи з відбору талановитих чоловіків та жінок. Для таких людей учений пропонував створити державні проекти та заохочувати їх матеріально. Гальтон звертав увагу, що представники інтелектуальної еліти мають менше дітей, оскільки пізніше беруть шлюб. Тож гідним членам суспільства слід сприяти в тому, щоб вони створювали сім’ї в молодому віці, мали пільги на придбання хорошого житла. Сам Гальтон та його брати не мали дітей.
Гальтону належить пріоритет у створенні психологічних тестів, хоча вважають, що термін “тест” уперше застосував Джеймс Кеттел, американський психолог, учень Гальтона. Ідея тесту як методу вимірювання індивідуальних відмінностей і, зокрема, інтелекту пов’язана з пошуками Гальтоном доказів такої гіпотези: інтелект можна виміряти, оцінюючи сенсорні здібності людини; чим вище інтелект особи, тим вище повинні бути сенсорні здібності. Гальтон вважав, що у найбільш обдарованих людей відповідно тонкі й розвинуті відчуття. В сучасних дослідженнях з’ясовано, що розумово відсталі люди часто нездатні розрізняти сенсорні відчуття (Дж. Ловінджер,1987).
Коли Гальтон помер, його учень Карл Пірсон опублікував генеалогічне дослідження про свого учителя. Виявилось, що серед предків Гальтона були імператор Карл Великий, декілька англійських королів, зокрема, Вільгельм Завойовник та київський князь Ярослав Мудрий.
Для тих, кого зацікавили життя і наукова діяльність видатного вченого, рекомендую ознайомитись з книгою : Канаев Иван Иванович. Фрэнсис Гальтон, 1822 -1911. – Л.: “Наука”, 1972. (Книгу можна знайти за посиланням : http://publ.lib.ru/ARCHIVES/K/KANAEV_Ivan_Ivanovich/_Kanaev_I.I..html).

9 лютого 1918 року було підписано Берестейський мирний договір

Берестейський мир — мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та
Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією – з другого, підписаний в Бересті; перший
мирний договір у Першій світовій війні 1914-1918 років. Договір від 9 лютого 1918 року врятував
Україну від поглинення радянською Росією. Неспроможність Української Центральної Ради виконувати в повному обсязі господарські статті договору призвели до наростання суперечностей між УЦР і австро-німецьким командуванням в Україні, відтак до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду
П.Скоропадського. Докладніше про подію : http://uk.m.wikipedia.org/wiki/Берестейський_мир

Районний семінар-практикум для вчителів історії та правознавства

Про семінар – практикум вчителів історії та правознавства, який 20 жовтня 2014 року відбувся на базі Буртівської ЗОШ І – ІІІ ступенів, читайте інформацію, підготовану методистом районного методичного кабінету О.М.Шершень на одній зі сторінок сайту відділу освіти Кагарлицької районної державної адміністрації за посиланням : http://kag-osvita.at.ua/news/rajonnij_seminar_praktikum_dlja_vchiteliv_istoriji_ta_pravoznavstva

В ході семінару вчитель Юревич Т.А. провела урок правознавства в 9 класі на тему “Коли і як особа відповідає за правопорушення” та виховний захід “Єднаймось, браття українці, щоб не загинуть поодинці!”

Всесвітній тиждень гармонійних міжконфесійних відносин

З 2 по 8 лютого 2015 року в усьому світі відбуваються заходи Всесвітнього тижня гармонійних міжконфесійних відносин. Про стан міжконфесійних відносин в Україні можна отримати цікаву інформацію за посиланням : http://www.info-library.com.ua/books-text-6687.html. Сподіваюсь, що ця інформація буде потрібною і корисною, насамперед, нашим одинадцятикласникам!

«Суверенна моя Україна»

Соборність       22 січня 2015 року в Буртівській ЗОШ І – ІІІ ступенів    відбулась урочиста загальношкільна лінійка, присвячена        96-й річниці Злуки земель Української Народної Республіки і     Західноукраїнської Народної Республіки.

Учні 8 класу школи – учасники гуртка «Історичне краєзнавство» разом з учителем історії – керівником гуртка Юревич Тетяною Анатоліївною підготували і провели цей захід.

    Урочисто прибраний зал, державні символи України, книги, фотовиставка. Зауваги: можна використати для проведення композиції аудіо, фото, відеоматеріали інтернет-ресурсів, як і познайомити із своїми доробками за допомогою використання мультимедійних засобів, що є доцільним при проведенні свята.

На сцені напис зі словами:
Людської пам’яті свіча хай запалає,
Коли життя знов набирає силу.
В ім’я народу хай вона палає
За муки, за життя і за могили
Хай вдячна пам’ять наша звеличає.
Ведучий: Шановні присутні! 22 січня цього року Україна відзначає чергову річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки, закріплений в Універсалі Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української соборності, визначивши: «Збулися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу на благо і щастя всього її трудового народу».
Тобі, Україно, мій мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи.
s87927093Усі мої сили, і душу широку,
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно,
Моя Батьківщино!
Звучить «Козацький марш»
1 читець.
Нам дух волелюбний від скіфів дістався,
Широка душа – від безмежжя степів.
Хто серцем тебе, Придніпров’я, торкався,
Той душу твою осягнути зумів.
2 читець.
Це тут України моєї початок,
Де волю плекали твої козаки.
Про тебе сьогодні ми будем співати
І славу твою пронесем крізь віки!
1 читець.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
2 читець.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну .
Ведучий: 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого не залежною державою. Перехід Української Центральної Ради від федералізму до самостійництва був актом, обумовленим, насамперед, зовнішньополітичними факторами. В січні 1918р. Українська народна Республіка опинилася в критичній ситуації. Війська Радянської Росії, маючи підтримку місцевих більшовиків, захопили значну територію України і швидко наступали на Київ. Агресія здійснювалася під прикриттям саме декларованого обома воюючими сторонами федералізму. Крім того, приналежність УНР до неіснуючої російської федерації перешкоджала їй завершити мирні переговори з країнами Четверного Союзу. Все це неминуче штовхало керівництво УНР до самостійництва.
1. Велична і свята, моя ти Україно,
лише тобі карать нас і судить
Нам берегти тебе, Соборну і єдину
І нам твою історію творить!

2. Рідна матір, Україно!
Подивись, твої лани –
Соборність 2Вже колосяться вони.
Ті, із кого кепкували,
Насміхалися,як могли,
Знов народом гордим стали,
більш вони вже не хохли,
Не лакузи, не примари,
А герої та борці.
1. Маєм сонце, маєм море,
Маєм Київ і Дніпро,
Маєм землю неозору,
На якій росте добро.
Синьо-жовтий прапор маєм
Й Володимирський тризуб,
Дон і Сян їх обіймають.
Ми – народ – великолюб.
1.Боже – Отче всемогутній,
Захисти коханий край!
Дай нам вийти у майбутнє.
Мужність і сміливість дай!
Захисти нас від свавільних
Хижаків, жорстоких, злих,
Захисти від божевільних,
Від Чорнобилів нових!

Ведучий: На засіданні Малої Ради, яке тривало з 22 січня до пізньої ночі 24 січня, було опрацьовано й схвалено остаточний текст ІV Універсалу. При поіменному голосуванні з 49 присутніх за нього було подано 39 голосів. В Універсалі констатувалось повне знесилення України тривалою імперіалістичною війною. Вказувалось на неможливість вчасно провести вибори до Українських Установчих зборів через розруху, анархію, заколоти й воєнний напад «Петроградського правительства народних комісарів».
1.Хай собори на руїні
Стануть там, де ти прорік.
Незалежній Україні –
(Діти в залі разом з ведучими
Разом) – Слава нині і повік!
1.Я співаю про тебе, прекрасна країно,
Де хлібами духмяними вкриті поля,
І про шлях твій до волі, моя Україно,
Незалежна та славна слов’янська земля!
1. Скільки світлих доріг
Ти для мене відкрила
До високих зірок у широкі поля!
У мені твоя кров,
У мені твоя сила,
Найдорожча з усіх,
Рідна земле моя!
2.Земле рідна, з чим тебе зрівняти?
Від любові серцю в грудях тісно.
Допоки сущі – будем хліб творити,
Допоки і щасливі будуть діти.
3. Рідна земле моя,
Я листок твій зелений,
Пісня в шелесті трав,
Промінь сонця в росі,
Я з грудей твоїх п’ю,
Україно, натхнення,
Я спішу до землі.
Ведучий: Відзначивши марність зусиль запобігти «братовбивчій війні» українського і російського народів через політику російського радянського уряду і перешкоди до укладення миру, Універсал висловлював твердий намір не допустити, щоб російський, або якийсь інший уряд, перешкодили Україні встановити бажаний мир «для того, щоб вести свій край до ладу, творчої роботи, до кріплення революції та волі нашої»
Ведучий: Щоб досягти цієї мети, «однині Українська Народна Республіка стає: самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». З усіма сусідніми державами – Росією, Польщею, Австрією, Туреччиною та іншими вона житиме в згоді й приязні. Разом з тим відзначалося, що ні одна з них не повинна втручатися в життя самостійної Української Республіки. «Власть в ній буде належати тільки народу України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представниця робочого народу – селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву ради народних міністрів».
1. Я україночка від роду,
Землі цієї я краплинка,
Я – доля рідного народу,
Його дитина – українка.
2. Хай сонце сяє в нашій пісні
І світом котиться луна.
Ми в чомусь, може, трохи різні,
Та Україна в нас одна.
3.Радіймо сонцю й днині мирній,
І вальсу гарному, що нас всіх згуртував.
Дарує він усім нам згоду
Й на добрі справи надиха.
4. Благословенна будь, земля моїх батьків
І щедра нива степових просторів,
Що пам’ятає славу козаків,
Своїх захисників, своїх героїв.
Ведучий: Універсал закликав усіх патріотів України стати на захист добробуту і свободи свого народу від більшовиків та інших напасників. Крім того, в ньому визначались заходи внутрішньополітичного й соціального характеру, в тому числі автономії для національних меншин.
Ведучий: ІV Універсал – це одна з вершин державотворчої діяльності української Центральної Ради, яка протягом короткого часу привела Україну через автономію і федерацію до повної самостійності. На жаль, в силу багатьох як об’єктивних, так і суб’єктивних обставин Українська Народна Республіка зазнала невдачі. Незважаючи на це, день 22 січня 1919 року назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України.

1.Ми дуже любимо свій край
і любим Україну,
ЇЇ лани, зелений гай,
В саду рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками,
Там, де співаємо пісні,
Змагається він з ними.
2.Моя Україна – широкі простори,
Поля і левади, долини і гори,
Молитва і пісня, і слово натхнення.
Наш труд і талант,
Україно, для тебе.
3. Нехай цвітуть про тебе співи.
Тебе люблю без краю я.
Мій край веселий і щасливий –
Вкраїнська зоряна земля.
Ведучий: Це був один з найпрекрасніших моментів нашої історії. Високий принцип соборності своїх земель – найблагородніший у світі ідеал, до якого прагне кожна нація.
Україно, соборна державо,
Сонценосна колиско моя,
Ще не вмерла й не вмре твоя слава,
Завойована в чесних боях!
Живи та міцній, Українська державо!
Вмирали у битвах мільйони бійців,
Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво
Й над Києвом стольним віки майорів!
Любіть Україну, злотосяйну і вічну,
Любіть Україну, всім серцем любіть.
У день її народження не свічку –
Серця без коливання запаліть.
Зацвітає калина, зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна.
Це – моя Україна, це – моя Батьківщина,
Що, як мама, як тато, одна.
Моя Україно!
Я вірю, що дух твій ніколи не згасне.
Ти совість народу, незгасна зоря,
Живи й процвітай, Україно моя,
Для миру, для щастя, любові й добра.
Ведучий: Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаї жовто – синіх знамен 22 січня 1990 року вже наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.
1. Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!
Говорить сьогодні дорослі й малі,
Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас – єдина,
Немає такої, як ти, на землі.

2.Дай щастя, Боже, нашій Україні,
Такій великій, рідній і єдиній,
У кожне місто і село квітчасте
Пошли любов і світле щастя.
Ведучий: Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви на вівтар незалежності, соборності, державності.
Ведучий: Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
бо ти у нас одна-єдина, –
Писав в своїх віршах Тарас.
Молюсь,- казав він, – щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!
Ведучий: Сердечно бажаємо усім присутнім міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри у гідне майбутнє рідного краю та України!

7 лютого 1483 року вийшла перша надрукована книга українського автора

Це книга Я.Ісаєвича (Київ : “Молодь”, 1972) про українського вченого XV століття Юрія Котермака з Дрогобича. Опрацювавши історичні документи, автор простежив життєвий шлях Юрія Котермака, який, закінчивши Краківський університет, став доктором медицини та філософії. Пізніше – ректором славнозвісного Болонського університету. Познайомитись з книгою можна за посиланням : http://platonanet.org.ua/load/knigi_po_filosofii/istorija_ukrainskaja/ja_isaevich_jurij_drogobich/69-1-0-198587066843

 7 лютого 1483 р. у Римі вийшла робота ректора Болонського університету Юрія Дрогобича “Прогностична оцінка   поточного 1483 року”. Вона стала першою у світі надрукованою книгою українського автора. Це був астрологічний трактат, написаний латинською мовою. На думку вчених, книга вийшла накладом у кількасот примірників з друкарні Еухаріуса Зільбера. Проте до наших днів дійшли лише два примірники, які сьогодні    зберігаються у бібліотеках Ягеллонського університету у Кракові і богословського факультету Тюбінґенського університету в Німеччині. За змістом робота Ю.Дрогобича являє собою астрологічний календар. Автор намагається передбачити земні події у 1483 р. на основі аналізу розташування зірок і дослідження різних небесних явищ. В результаті йому вдалося з точністю до години і хвилини визначити час двох майбутніх місячних затемнень і фаз місяця впродовж усього 1483 року. Окрім того, у своєму трактаті автор використав багато відомостей з географії і політики. До того ж, текст рясніє цитатами із творів сучасних йому авторитетних західноєвропейських науковців. На думку істориків, «Прогностична оцінка поточного 1483 року» повністю відповідає вимогам і рівню друкованих робіт європейських авторів того часу.